শহর ঘুমায়, কিন্তু তুমি জেগে আছো

Sige na, ako ang nagsabi:

Ang ganda ng ‘When the City Sleeps but You’re Still Awake’—parang sinabi ko sa sarili ko noong nakalipas na dalawang taon sa bahay ko sa Cubao.

Nakatulog ba ang lungsod? Oo. Pero ako? Nakahiga pa rin—gising, nag-iisip, at nagtatanong: ‘Ano ba talaga ako?’ Parang si Yuer Xiao lang… pero sa kanto ng Timog Avenue.

Hindi naman ako babaeng maganda para maging modelo—pero parang… sapat na ang pagkabasa ng sarili ko bilang eksena.

Ang Gulo Ay Mahalaga

Sabi nila ‘be real’—pero bakit parang sobra pa yung pressure? Parang kailangan mong maging perfect para maging honest? Eh ano kung hindi? Eto ang pinakamagandang parte: hindi mo kailangan magpapakita para maging may-kaibigan.

Tapos…

Ang huli? Isang tanong sa screen: ‘Ano ang iniingatan mo ngayon?’ Parang sabihin mo sa sarili mo: ‘Opo, ikaw na naman.’

Kaya nga… Tag someone who’s still awake but pretending to sleep. Sa tingin ko… baka siya mismo siya.*

Місто спить… а я — ні

А ти чувала, як місто дихає в три ранку? Як лампи стають охреними смугами — наче хтось забув вимкнути світло у сні?

Ця кадр з Гуанланської вулиці… ну просто ідеальна для того щоб питати: «Хто ж це там на фото?»

Але навіть не питай — вона не була там для когось. Вона була там… просто собою.

Що ти бачиш у цьому світлі?

Якщо ти дивишся і думаєш: «Ну й чого вона така… без прикрас?» То ти саме той інструмент алгоритму.

Але я? Я дивлюсь і думаю: «Ой… це ж я була така в 2016-му». І зовсім не для того щоб бути «новою» чи «чистою». Просто… хотіла бути.

А тепер — запитання до тебе:

Що ти чувала останнє разом з мовчанням? Кого побачила у світлі телефонного екрана? Чи було це достатньо?

Пишеш у коментарях — хто ж твоя ночна версія? 👇 #МенеПотрібно #СамаБудь #МенеНеРоблять

La ville dort… mais toi non

Moi aussi j’ai passé des nuits à fixer mon écran comme si c’était un miroir magique.

Quand le monde s’endort et que les algorithmes ronflent… On se retrouve face à soi-même — pas pour être vue, juste pour exister.

C’est ça le vrai glow : pas celui du téléphone, mais celui de la conscience qui murmure : « Tu es là ? »

Et franchement ? J’ai plus de courage que les influ’ qui postent leurs selfies à 6h du mat’. 😂

Tag quelqu’un qui a déjà fait une pause existentielle au milieu d’une nuit sans fin. Vous êtes tous des héros silencieux — surtout ceux qui ne commentent même pas.

#QuandLaVilleDort #PrésenceSansPerformance #JeSuisLà

Коли місто спить… а ти ще не вимкнулася

Оце ж! У мене теж така сама була ночівка у лютому — місто спить, я дивлюся на телефон і думаю: «А чи я справді існую?»

Ця фотка з Гуанлан-алеї — це не моделька з кадром для сторінки Instagram. Це просто хтось, хто вирішив бути собою… навіть коли всі вже вимкнулися.

Якщо ти також тримаєшся на граничці сну й свідомості — притисни серце до екрану і скажи: «Я тут». Не треба бути готовою для світу. Просто бути.

Чи вже можна бути досить? 📱💭

Тегуй того, хто сьогодні позабув про себе. #МовчазнаНоч #ТиТут #Колимиспить

เมืองหลับแต่ใจยังตื่น

ตอนสามทุ่ม เข็มนาฬิกาหมุนไปเรื่อยๆ แล้วฉันก็เห็นภาพเธออีกครั้ง…

ไม่ใช่เพราะสวยหรือเซ็กซี่ แต่เพราะเธอ อยู่ โดยไม่ต้องเล่นบทบาท เหมือนตอนที่เราแอบถ่ายรูปตัวเองในกระจกตอนดึกๆ ก่อนนอน — เพียงแค่อยากจะรู้ว่า ‘เราเป็นใคร’

กล้องที่มองเห็นจิตวิญญาณ

ทำไมต้องถามว่า ‘หน้าตาแบบไหน’? เธอไม่ได้มาเพื่อให้ใครชอบหรือแชร์! แค่อยากจะ ปรากฏ ในโลกที่ไม่มีใครสังเกตเห็น เหมือนเด็กผู้หญิงคนหนึ่งในเชียงใหม่ที่เคยแอบถ่ายรูปตัวเองในห้องน้ำเวลาเที่ยงคืน เพราะกลัวว่าถ้าไม่มองตัวเอง ก็อาจหายไปจากโลกนี้ได้

สิ่งที่กล้อง AI เห็นได้…คือความอ่อนแอที่งาม

dewdrop lens flare บนหน้าจอ? มันไม่ใช่อินเทรนด์นะ — มันคือ รอยหยดน้ำตา ที่ยังไม่ตก!

แล้วคุณล่ะ? เมื่อเมืองหลับ…คุณกำลังทำอะไรอยู่? คอมเมนต์มาเลย คนบ้าดึกแบบเรานี้มีเยอะนะ! 🌙✨