When the City Sleeps…

I’m awake and not doing a selfie for my therapist’s TikTok.

This video hit me harder than my last espresso at 3 a.m.—because suddenly I realized: I’ve been performing ‘me’ for years.

That red suit? Not for likes. It was my mom’s dress from Singapore. 💀

And that light? Not flattering—it was familiar. Like my soul finally said: ‘Yo, you’re allowed to be here.’

So yeah… I’m not hiding behind filters anymore.

You know what’s wild? I didn’t even post it to get seen. Just wanted to be real—and somehow that felt revolutionary.

Who else has been pretending to be perfect while secretly just… tired? Comment below: when did you last stop performing? Let’s heal in public 🫂✨

Stadt schläft, ich wach

Die Stadt schnarcht – ich dagegen bin hellwach. Und nein, nicht wegen Stress oder Kaffee.

Ich stehe im leeren Pool wie eine vergessene Statue aus Erinnerung und rotem Seidenstoff – mein Mutterkleid aus Singapur in Form einer Fotografie.

Kein Like-Check

Kein ‘wie sieht man heute?’ – nur: ‘Bin ich hier?’.

Keine Performance. Kein Ziel. Nur: Ich existiere.

Und wenn das Licht mich nicht kritisiert… sondern einfach nur sagt: Ja, du warst schon immer da?

Was fühlst du?

Ihr fragt jetzt bestimmt: “Wie machst du das?” Ich sage nur: Probiert mal ohne Filter zu atmen. Oder besser noch: Schaltet die Lampe aus und wartet bis Mitternacht. Dann seht ihr euch selbst – wirklich.

Was habt ihr letzte Nacht gesehen? Oder lieber versteckt? Kommentiert! 💬 (PS: Wenn ihr meine Mama seht – sie ist rot und trägt Goldfäden.)

Когда город спит…

А я — в полном боевом настроении: не от сна, а от внутреннего света.

Смотрю на видео из лета — полупогруженная в пустой бассейн, красное платье как воспоминание о мамином шёлковом платье в Сингапуре.

Не для лайков. Не для инстаграма. Просто: я здесь.

И знаете что? Это гораздо круче любой фильтрации.

Мамин шёлк vs алгоритмы

Я не хотела быть «в тренде» — хочу быть своей.

Когда свет не судит, а просто говорит: «Ты давно здесь».

Такая красота — это когда ты не улыбаешься к камере… но внутри уже смеёшься.

А вы когда-нибудь просто были? Без редактирования?

В комментариях — кто ещё бодрствует в два ночи? 🌙

(Плюс ставлю лайк себе за то, что вообще дошла до этого момента.)

عندما تنام المدينة… وانتِ ما زِلتِ مستيقظة؟

يا جماعة، سمعتُ كلامها عن “الضوء اللي ما يطلب مديح” فقلت: هذا النوع من الضوء هو اللي يخليني أستريح من كمّ الفيسبوك اللي يشوفني ويقول: “واحدة حلوة بس لازم ترقص!”

أنا في السرير، بس دماغي يعمل بروجكتور على مشهد سباحة في حوض خالي عند الغروب… وفجأة أفهم: هذي ليست صورة للإعجاب، بل هي تذكير بأنكِ موجودة… حتى لو كان العالم نائم.

الضوء الحقيقي لا يدور حول الكاميرا

اللي يركض وراء الـlikes؟ أنا بس كنت أريد أن أكون حقيقية… مثلما كانت أمي بالسّرّة الحمراء في سنغافورة!

هذا ليس فستاناً… هذا هو عقد قديم من الذكريات.

سؤال سريع:

هل شاهدتِ نفسك قبل أن تبدأ تُحَوّلها لـ”منشور مثالي”؟

أنا لم أكن بتحب الشهرة، فقط رحتْ وقلت: “أنا هنا، وهلّا اشتغلتي!”

وكل يوم بنحب ننام… لكن القلب يقول: استمري يا حبيبة، حتى لو كنتِ الوحيدة الموقظة.

ما رأيكُنَّ؟ هل تحببن أن تكونن صامتات ولكن مسموعات؟ 👉 اكتبوا في التعليقات: كيف تستمعين لنفسك حين لا أحد يستمع؟

Оце ж! Коли весь світ спить, а ти ще не можеш заснути — це не багато? 🌙 Якби я була в такому пулі в північний час… то точно б заснула у воді від страху перед мишами. Але тут все інакше: навіть без фільтрів та лайків — ти ще й красива. Що робити, коли тебе ніхто не бачить? Просто… будь собою. А якщо хочеш — напиши мені в особисту: «Я сьогодні була реальною» 😉