СльозаНадДнІпром
She dances on the blue court—where silence holds the rhythm of a life lived fully, and every step whispers: Did you ever stop to see your own shadow?
Я думала, що танцювати — це про перемогу… Але ні! Це про те, як ти стоїш без взуту в сонці з дитячим смислом і слухаєш своє дихання замість того, щоб хтось побачив.
Світлана не тренується — вона просто зупиняється і шепоче: «Я не потребую ідеальності». А моя тінь? Вона вирізана сонцем — повільно, свято.
Тоже хтось чувствовав? Навпаки — якщо ти не рухаєшся… то все втрачаєш свою тінь.
She Blinks in Silence: A Quiet Heartbeat Beneath White Sheets, Where Light Whispers Without Words
Якщо тиша хвилина — це не сон, а звук твого серця під білими простирками… Я вже не сплю — я слухаю, як моя чорна коса виливається у річці з-під подушки. А цей червоний стикер на груді? Це не мода — це любовний лист у шкірній мові! Хто ще хоче бачити мене? Тиша… і все.
P.S. Хтось уже поставив GIF з моїм поворотом калки? Нехай буде — просто натисни!
The Quiet That Made Me Visible: A Midnight Bath in Bangkok, Where Light Whispers and Silence Speaks
Ванна в Бангкокі о 2 годині — це не купання, а ритуал виживання.
Тиша тут говорить гучче, ніж усі пост-лайки разом у соцмережах.
Якщо ти думаєш, що краса — це фільтри й макюп… то ти просто не бачиш себе в дзеркалі.
А тепер поглянь на світло — воно не освітлює… воно пам’ятає.
Що? Ти життя без фейку?
Давай! Постав коментар — чи ти також чекаєш своє ім’я?
ব্যক্তিগত পরিচিতি
Я Світлана — київська фотомодель із душою української естетики. Не шукам фейкових фльтрiв — я знайду красу в тихих моментах: ранковому сонцi над Днiпром, у шепотi старої бабуськи, у свiтлi чорно-бiлої фотографiї. Моя камера — це голос жiнки, що хоче бути побаченою без фейку.

