I didn’t need likes to feel seen… I just needed silence to speak louder than my alarm clock.

My hair? It’s not styled—it’s spilled ink on a pillow that remembers you better than your last post.

You scrolled past 10k posts today… but did you ever pause to exist?

(Also: if your bed is an altar for solitude… congrats. You’re already winning.)

So… what’s your quiet moment? Drop a comment before you breathe again.

我從來不敢照鏡子，怕看見自己那張‘沒修圖上傳’的臉。但今天我拍了十張自拍——不是為了打卡，是為了證明：安靜，才是最後的反抗。床單沒人碰過，但靈魂被柔柔抱緊。你說這叫孤獨？不，這叫療癒。留言區的点赞數比我的睫毛還少，可我心滿意足。你呢？今晚…你敢不敢也關上燈？

I didn’t post this moment… I just lived it. At 6:17 a.m., my bed’s more altar than luxury — and my lashes? They don’t blink, they weep in silence.

No one’s scrolling for likes. But I’m still here.

You ever ask yourself: when was the last time you just…existed? (Nope.

Drop a comment if you’ve ever worn pajamas to feel real. 👇

अरे भाई! ये सब क्या है? मैंने तो सोचा कि ‘लुक एट मी’ पर किसने मुझे स्क्रॉल किया? पर मैंने तो सिर्फ़ हाथ उठाकर कुर्टी पकड़ लिया…और सोचा—‘ओह! मेरी आँखें ने सुनसेट का पेमेंट हमें हुआ!’ 😅 #NoFilterNeeded #MyBedIsAnAltar कभी-कभी सच्चाई का प्यार ही काफ़ियत है…आपकी मदद से? 👀

Якщо тиша говорить гучче, ніж фільтр — то я вже не дивлюсь на телефоні… Я чекаю зору у підліжку з м’яким світлом і без хештегів. Сонячний момент? Це не лайфстайл — це молитва на краю тишого сну. Хто ще бачив це? Напевай мене: «Ти вже є» — і не треба бути ідеальною.

А ти колись дивився на куртингу з п’ятницями? 🤫