Дощик і дихання

Це не фотка — це молитва під дощем на Боракаї. Кожен кадр — як шматка з вологого жасмину й солі. Не лайки, не тренди — а дихання душі у тишому кафе.

Тридцять п’ять кадрів

Не меметрики алгоритмів… а глибоке дихання між серцями. Кожна складка ткани — це вираз того, що носили до того, як це постився.

НФТ? Ні!

Я не інфлюенсер… Я свідок того, що люди шукають у тишому часі без фільтрів. Ви咋看? Коментарій зламається… але бажаєш залишитись?