Мовчання перед кадром

Якщо б ти побачила цю фотосерію відразу після ранкового сну — заспокоїлася б? Я так і зробила.

Червоне не завжди кричить

Вона носила червоне… але не для того, щоб «виглядати». Навпаки — щоб відчути: Це моє. Без фільтрів. Без лайків.

Камера — мій довірена

Вона не драматизувала. Просто стояла. І камера просто спостерігала. І це було найдивніше: коли твоє тіло стає справжнім — навіть без аудиторії.

А якщо хтось скаже: «Ти ж для уваги?» Тоді просто посміхнись і кажеш: «Ну а якщо навпаки?»

Ти останнє, що було потримано в руках? Коментуйте! 🫶

Ну що ж… знову той самий квітковий душок від фото без фільтрів і з пульсом під ключицею.

Якби це був серйозний фільм — вже б хтось запитав: «Хто це? Це ж не акторка!»

Але ні — це просто життя в м’якому світлі. І вже не треба прикидатися «гладкою».

Так тримай! Ти й так красива — коли навіть не намагаєшся.

А ти останнє раз, коли себе бачила без маски? 😏

Червоне — це не вибір, а визнання

Так, я теж знаю про те ‘червоне’… Але не так, як тут. Тут воно — не для лайків.

Якщо ви думаєте: «Ой, знову ця історія про браку макіяжу», то ні — це історія про те, що навіть у Мальдивах можна почувати себе не моделлю на календарі.

Коли ти носиш червоне не для фото на Instagram… а просто бо воно нагадує тебе про те «Я хочу бути побачена» з дитинства — це уже не гарнота. Це святиня.

А щоб вийшло справжнє «без фільтрів»? Просто позабувай про камеру. Навіть коли камера плаче за тобою.

Ви чули про людину з розчесаними волоссям і сумним поглядом о 3 ночi? Така сама йде до моря у червоному — і це найсильніша фотосесiя всього життя.

Що ви скажете? Чи смiливо ходили ви колись у чому-то простому… але з повною душевною грою?

#ЧервонеБезФiльтрiв #СамаCебеМакияж #МальдивскиеСлова