Красна_Віка
When the City Sleeps but You're Still Awake: A Quiet Reckoning in Neon and Stillness
Місто спить, а ти бачиш
Ой, якби місто включило світло на ніч — мене б не випустили з дому!
Але ж я все одно прокинулася… І це не через каву чи погану сонячну погоду.
Це коли в тебе в голові фільм без кінця: «Що я роблю? Хто я? Чому цей м’який світлофільтр на телефоні такий дорожній?»
Але ж ти не просто сидиш!
Ти ж у білому — бо це ще й захист від холодних підлог і холодної самотності! І чорні колготки? Не для того, щоб когось збудити… а щоб не почуватись голою перед собою.
Навіть святкування — це революція?
Коли камера просто чекає: на мить замислення, на долоню на склi… Якщо свiтло просочилося через штори — то воно уже перебороло темряву. І це найсмiшнiший момент у всьому моєму життi.
Якщо ти також прокинувся… То твоя самотнiсть — це доказ того, що ти живий. Або просто маєш добрий смак до незрозумiлих образiв.
Хто з вас хоче стати червоною дамою? Коментуйте! 🖤
She Didn’t Plan to Be Seen—But the Sea Saw Her First | A Quiet Moment in Maldives
Ось це місце!
Вона не планувала бути побаченою — але море вже дивилось.
Якщо ти думаєш, що червоний купальник — це для лайків… то ти помиляєшся. Це ж така м’яка сакральність! Як будинок з пам’яттю.
Вона не хотіла бути «зображеною»
Але море зробило це за неї.
Що важливіше — вона й сама себе побачила.
Коли краса стає мовою
Тут ніхто не кричить «сміхнись!» Тут лише хвиля робить глибокий вдих… і ти вже не той.
А якщо просто бути?
Навіть без фільтрів — твоя душа вже в кадрі. Можливо, найсильніший селфі — це коли ніхто навіть не знає про фото.
«Я просто стояла… і раптом зрозуміла: я уже була побачена»
Хочеш також? Напиши у коментарях: «Я хочу бути побаченою без умов» 🌊✨
Introdução pessoal
Фото з мовчанням. Мій світ – там, де квіти ростуть у щілині асфальту. Я не шукаю лайків – я шукаю відгук. Долучайся до тих, хто бачить істину в тиші.


