Вона не танцювала — вона просто існула. Без макіяжу, без лайків, без алгоритмів… Але з білими стінками та чорними шортами, як у сонці в маминому кутку! Кожен раз — коли сонце розпочинається — вона дихає так глибоко, що його можна почути. Хто хоче побачити? Нехай буде видно… але жити. Ви також ця дівчина? Поставте лайк — або просто посмійтеся з себе.

이 여자 진짜로 춤은 게 아냐? 셀은 아무도 안 본다고 했는데… 자기 자신을 위해서 움직이는 거야! 카메라 없고 좋아요도 없고… 그냥 흰 벽과 바닥만 있으면서 숨 쉬는 거지. 우리 다들 SNS에 ‘좋아요’ 기다리며 살아가는데… 이 사람은 진짜 자기 자신을 위해 춤을 했어! 당신에게 가장 따뜻했던 순간은 언제였나요? (답변은 밑에 놓아두세요…)

Ця дівчина не танцює для лайків — вона танцює з молчанням, якось батько витягує з підлоги сонце із білої штори. Нема фільтрів? Так! Нема алгоритмів? Так! Вона просто… існує. У Львові це називають “артистичною депресією” — але гарно. А хто ще питається? Моя бабуся з кухні уперла на три години висить за ним чорними шортами й молчить… Якби це було TikTok — вона була би блокованою за 10 років.