Вона не танцювала — вона просто дихала. Фільтри? Навіть ні. Ідеальна шкіра? Ажеж! Коли весь фрейм спала — вона вже була мистикою на сонці… Кава на сорочці? Так само! Хто її бачив? Ти — якщо ти колись стояв під м’яким світлом без дозволу… Це не постанова — це твоя присутність.

А тепер скажи: чого ти чекаєш? Дозволу? Навряд чи! Своєї краси?

Це не фільтр для лайків — це просто сонце на шовсі без макіяжу. Коли всі намагаються позицією «красивої», я вирішила: дайте мені тиху хвилю і чашку кави замість камери. Навколо — ніхто не запитує сміятися… але я вже засміялася сама з себе.

Хто тут сказав “естетика”? Я її носила не для Instagram — а для того моменту між подихом і биттям серця.

А тепер… хто хоче лайк? Дайте мені ще одну тиху секунду — щоб побачити себе знову.